Наш досвід в Еміратах навчив нас, що іноді різниця між успішним і невдалим урядом полягає в кількості перешкод, які він усуває зі шляху своїх громадян або ставить перед ними.

Більшість цього арабського світу має перешкоди серед перешкод: перешкоди, з якими стикаються студенти, перешкоди, з якими стикаються бізнесмени, перешкоди, з якими стикаються купці, перешкоди, з якими стикаються інвестори, перешкоди, з якими стикаються творці, перешкоди, з якими стикаються жінки тощо.

Більшість цього арабського світу - це вузькі місця у вузьких місцях: вузькі місця в департаментах, вузькі місця в аеропортах, вузькі місця при завершенні транзакцій тощо, до такої міри, що майже думаєш, що робота урядів полягає не в тому, щоб усувати вузькі місця для розкриття потенціалу роботи, талантів і енергії, і не у вирішенні рутинних питань для зменшення часу, необхідного для отримання сертифікатів і офіційних документів, і розподілу того, що залишається на роботу, виробництво і створення багатства, а в тому, щоб закрити всі відчинені двері і завісити штори на кожну енергію, через яку проникає сонце ефективності, що вбиває рутину.

Якщо ми не маємо можливості побудувати гоночні траси для правильного розвитку, то хіба не можемо ми принаймні усунути перешкоди? Тоді чому ці ненормальні відносини між громадянином і службовцем? Громадянин на службі у службовця чи службовець на службі у громадянина?

Ми в арабському світі можемо дати набагато більше, ніж даємо зараз.

Ми можемо створити набагато більше, ніж робимо зараз. Ми можемо бігти і перемагати. Ми в Дубаї не генії нашого часу. Те, що ми робимо, це те, що ми вважаємо нормальним і логічним у речах. Але, можливо, різниця в тому, що коли ми говоримо, що наше справжнє багатство - це сини та дочки Еміратів, ми говоримо це на ділі та практиці.